Атопический дерматит
Атопічний дерматит (АД) становить актуальну проблему сучасної педіатрії, дерматології. Актуальність обумовлена насамперед розповсюдженістю хвороби. В останні десятиріччя поширеність АД продовжує неухильно зростати. В загальній структурі дерматологічної захворюваності питома вага АД складає 10 – 20%, в останні роки – до 39%. Спадкова обтяженість складає до 26%. Мешканці міста серед хворих дітей складають до 83,4%, сільської місцевості – лише 15,7%.. По м. Кременчуку в 2012 році зареєстровано 405 випадків АД, в т.ч. 316 дітей; в 2013 році – відповідно 275 випадків АД, в т.ч. дітей – 241. АД як хронічне захворювання, суттєво погіршує якість життя дитини та її родини, призводить до порушень в емоційній сфері та соціальної дезадаптації.
Атопічний дерматит (АД) (діатез, нейродерміт, дитяча екзема – все це різні назви одного захворювання) – генетично детерміноване (розвивається у осіб з генетичною схильністю до атопії), хронічне алергічне запальне, мультифакторне імунопатологічне захворювання шкіри, з аномальною спрямованістю імунної відповіді на алергени навколишнього середовища (зовнішні) й ендогенні (внутрішні) алергени, в тому числі ауто алергени. Характеризується свербежем, рецидивуючим стадійним перебігом із відповідними клініко-морфологічними особливостями в залежності від віку; у типових випадках починається в ранньому віці. Шкіра при АД бере активну участь у формуванні атопії, імунна відповідь пов'язана з лімфоїдною тканиною. Лімфоцити відіграють роль не тільки у формуванні ураження шкіри, але й у розвитку системної атопії – шкірна сенсибілізація (гіперчутливість) передує сенсибілізації дихальних шляхів. Єдність механізмів розвитку АД, бронхіальної астми та алергійного риніту об'єднує усі ці захворювання назвою «атопічна тріада».
АД найчастіше починається на першому році життя і є першим проявом атопії, пік розвитку бронхіальної астми припадає на 5-6 років, а алергійного риніту – на пре - та пубертатний періоди. Загострення АД викликають внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх факторів відносяться порушення травлення, функції печінки, нейровегетативної регуляції. Зовнішні фактори поділяються на алергенні (харчові, побутові, пилкові, епідермальні, грибкові, бактеріальні, вакцинальні) та не алергенні (психоемоційні навантаження, метеорологічні, тютюновий дим, харчові добавки тощо) фактори. Шкіра при АД – це не «дзеркало атопії», але – вхідні ворота для наступних алергічних захворювань.
В залежності від віку та клінічних проявів розрізняють три клінічні форми АД у дітей: малюкова (від 2-3 міс. до 3 років), дитяча (3-12 років) та підліткова (12-18 років). Підліткова форма трансформується в атопічний дерматит дорослих.
Малюкова форма характеризується екзематозними змінами – гострим і підгострим запаленням шкіри зі схильністю до ексудації: мікропухирці на фоні почервоніння, набряк та мокнуття, ерозії, тріщини, кірки. Улюблена локалізація – обличчя, завушна та коміркова зони, розгинальна поверхня верхніх та нижніх кінцівок, сідниці. Свербіж різної інтенсивності.
Дитяча форма характеризується ознаками хронізації процесу – на тлі почервоніння та набряку шкіри з'являються потовщення шкіри, посилення шкірного малюнку, вузлики бляшки, лусочки, ерозії, садна, кров'янисті кірки – на фоні сухості шкіри. Ділянки ураження – згинальні поверхні кінцівок (ліктьові, колінні згини), тил кистей. Навколо очей, губ, носових отворів виникають тріщини на шкірі. Свербіж різної інтенсивності.
Підліткова форма – виражене потовщення шкіри, наявність вузликів, садин, кров'янисті кірки, які локалізуються навколо ротової порожнини, очей на обличчі, на шиї, у ліктьових та колінних згинах, пальцях рук. Свербіж сильний, значні невротичні реакції та виражені порушення сну.
У пубертатному періоді можуть спостерігатися два варіанти перебігу АД: повний регрес висипів (частіше у юнаків) або різке загострення захворювання, обумовлене ендокринними дисфункціями.
Атопічний дерматит частіше поєднується з алергічними риносинуситами, бронхіальною астмою, кропив'янкою, набряком Квінке, медикаментозною алергією.